ЗЕРКАЛО Запорожья

Днями новообраний Президент України приступив до виконання своїх обов’язків. З цієї нагоди наша розмова з Олександром Морозом.

– Олександре Олександровичу, в інавгураційній промові Петро Порошенко наголосив на важливих моментах: парламентсько-президентська республіка, унітарність держави, розвиток самоврядності, Конституція, дострокові вибори… Як Ви це сприймаєте?

–  Цілком позитивно. Це справді те, що відкриває перспективу стабільності суспільства і перспективу розвитку країни. Перераховані новації – суть того, що Соцпартія відстоює з часу свого заснування, що було метою партії завжди, а півтора десятка років тому виражено в нашому гаслі «Збудуємо Європу в Україні».

Можна буде згодом оцінювати зміст кроків Президента, зв’язаних з реалізацією сказаного, але фактом є те, що вперше в Україні глава держави не маніпулює загальниками (як його попередники), а відверто говорить про кроки, які треба здійснити для реформування держави, розпочинаючи з реформування системи влади. Це викликає повагу.

–  Названі наміри так чи інакше стосуються Конституції. Наміри термінові, а Конституція, її зміни – загайний процес. Як розв’язати таке протиріччя?

– На перший погляд, протиріччя серйозне, майже непереборне. Так на нього дивляться багато політиків і коментаторів. Але є абсолютно легітимний і короткий шлях для старту всіх перетворень.

Пригадайте, є три складники стабілізації ситуації в Україні, вони згадані в Женевському меморандумі, у лютневій угоді між владою і опозицією, у вимогах протестувальників: вибори Президента, зміни в Конституції, дострокові вибори парламенту і місцевих рад. Перший складник забезпечено – в Україні легітимний Президент, втікач з посади тепер не буде із-за кордону імітувати свої повноваження, створюючи сусідам підстави для продуманих спекуляцій.

Другий і третій складники охоплюються конституційними змінами. Чому таке поєднання, скажу пізніше. Але спочатку про Конституцію.

Здається дивним, але до сьогоднішнього дня ЗМІ, політологи, депутати зациклюються на процедурах, передбачених ХІІІ розділом Основного закону, які передбачають можливість змін у ньому в кращому разі через півтора року. В інформаційному просторі замовчуються винятково важливі речі: збори громадськості для проведення конституційного референдуму, що відбулися півтора тижні тому, створення ініціативної групи (близько 1500 чол.), передача необхідних документів до ЦВК.

Саме референдум щодо нової редакції Конституції (підкреслимо: не нової Конституції, а нової редакції чинної Конституції) дає змогу згідно із законодавством одержати швидко потрібний результат.

–  Неочікуваний, скажу по правді, поворот. Але ж Конституція – серйозний і складний документ. З ним не можна легковажити.

– Згоден. Ніхто не посмів би таке допустити. Звідки з’явилася нова редакція Основного закону? З чинної Конституції і тих напрацювань, які зробила Конституційна Асамблея. Кращі науковці-конституціоналісти, практики з системи управління, громадські активісти і політики доклали зусиль до підготовки нової редакції. Причому науковий супровід цієї роботи забезпечив Інститут держави і права. Таке доручення він одержав при створенні Конституційної Асамблеї.

Зверну увагу на дві важливі деталі:

– у новій редакції збережено близько 90% змісту чинної Конституції, отже, ніхто не може дорікнути ініціаторам референдуму за те, що людям пропонується голосувати за невідомо що;

– у тексті враховано всі (!) новації, котрі випливають з практики нашого життя, з досвіду європейських країн, з потреб, що загострилися неймовірно в останні роки – в період узурпації влади. Згадаймо потребу знищення корупції, ліквідації держадміністрацій, прозорості судової системи, підняття ролі органів самоврядування, запровадження реальної можливості контролю народу над владою…

Не буду коментувати суть змін, бо текст розміщено в Інтернеті. Хто хоче з ним ознайомитись, має для того можливість. Можу лише відповідально заявити, що нова редакція Конституції – серйозний, зважений, збалансований і юридично вивірений документ. Такий, який потрібен Україні.

Знаю, що знайдуться і недоброзичливці, щоб перешкоджати референдуму, висувати претензії до змісту Конституції. Їх – недоброзичливців – заспокоювати не буду, а тим, хто щиро переживає, скажу: в тексті передбачена можливість саме народом через Всеукраїнські установчі збори вносити корективи в норми Конституції, якщо суспільна практика таку потребу підкаже. Але втручатися в Конституцію, як це було донині, жоден орган влади чи посадовець тепер не зможе.

–  Ви говорили про зв’язок другого і третього етапу стабілізації. У чому він?

– Під час президентської кампанії, в різних телешоу чути було натяки на зразок «президент розпустить парламент», «вибори відбудуться восени» і т.д. При тому ніби не існувало ніяких перешкод, ні юридично-правових, ні суб’єктивних. Але це не так, вони є.

Щоб не аналізувати суть таких перешкод, скажу, що їх легко обійти. Справа в тому, що разом з новою редакцією Конституції потрібно приймати і закон про порядок її введення. А в тому законі передбачені і дострокові вибори, і відкриті списки і т.п. Рішення референдуму обов’язкові, це не опитування, а воля народу. Тим самим знімається зайвий клопіт з парламенту, уряду та ін., і до кінця року можна повністю перезавантажити всю владу на основі нової редакції Конституції, тобто законно і так, як потрібно Україні.

–  Як це все виглядає в часі?

– Після реєстрації громадянської ініціативи в ЦВК за сорок днів треба зібрати 3 млн. підписів громадян. Далі – їхній аналіз, указ Президента про референдум за народною ініціативою. У такий спосіб на початку вересня можна мати оновлену Конституцію, а в кінці листопада – на початку грудня новий парламент і місцеві ради.

Усе залежить від добросовісності усіх, хто причетний до цієї справи, від свідомості громадян, які хочуть миру, стабільності і процвітання своєї країни.

Розмову вів Павло КВІТА, газета «Товариш»