ЗЕРКАЛО Запорожья

Ганебний, кричущий випадок затикання рота місцевому радіомовленню Гуляйпілля розбурхав пристрасті тамтешньої громадськості. Під надуманим приводом новопризначений голова райдержадміністрації Власенко одразу ж вигнав з роботи редактора Гуляйпільського радіомовлення Ігоря Коткова. Адміністративна сваволя щойно призначеного голови має ще одне, політичне підгрунтя - адже роботи було позбавлено керівника районної організації Української республіканської партії «Собор». І такі дії з перших же днів роботи виразно тхнуть політичними репресаліями.

Кому б, здавалося,  робити Запорізьку область зразково-показовою в Україні з питань гласності, свободи слова та інформації, як не пану Артеменку, котрий поєднує кілька посад, і одна з них - член комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації? І цей член комітету,  як ніхто інший, мусив би стверджувати ідеали свободи слова на території, котра волею долі стала підвладною його обласній голові.
Але вочевидь, розриваючись на спілкування між Києвом та Запоріжжям, пану Артеменку нині не до захисту вільного слова в ЗМІ.  І не будемо дуже дорікати члену комітету свободи слова, котрий першого місяця облголовування добру третину часу згайнував у Києві. Спочатку було слово.  Аж на сороковини обласного врядування Юрія Артеменка сяк-так вималювались кадрові призначення в області, а справи потроху валяться - є клопоту в облголови. Тож чи не на «местноє усмотреніє» віддав він вирішення питання, про яке йому навряд чи зважився б  не повідомити гуляйпільський райдержголова? А ще ж пан Власенко тут добряче перевищив свої повноваження - директор, тире редактор місцевого радіомовлення підпорядкований районній раді. Депутати, демократичним методом, вирішуватимуть, хто віщуватиме гуляйпільські новини. А не Олексій Власенко, з методом автократичним. Не дуже зручна це штука, демократія, але досі людство нічого кращого не придумало. Це давно вже сказано, одним британцем. У тому королівстві знаються на таких речах.
Ой, не ладне щось чиниться в нашому королівстві. Коли таку «бяку» в політичному і юридичному сенсі робить райдержголова  комітетчику зі свободи слова, то чого ж можна чекати від того райдержголови далі? Отак і далі наступатиме на горло «пісні пісень» облдержголови - поборника словесної свободи? Тоді можна думати, такі «радіоняні» як вибрик «пресом по пресі» з боку пана Власенка, швидко підведуть декого під монастир.
Зле виходить з такою роботою, Юрію Анатолійовичу, дуже зле. Прецедент! І прямо ж по Вашому, улюбленому, вільному. Слову. І хоча в нас ще нема прецедентного права, але суди є. І, о парадокс! ільне слово на славній Гуляйпільщині тепер захищатиметься в суді. ід Вашої, пане Артеменко, влади! До цього парадоксу по силі може дорівнятися хіба що Ваша кадрова компанія. Ні, не від Політради коаліції «Сила народу» і СПУ. Дехто з тих кадрокомісарів можуть нарахувати і по шість (!) голів обладмінстрації, котрих вони тут відпривітали. Непотоплювані. Герої бойовиків відпочивають! Пригадуєте «воєнний» фільм «Тринадцятий»? І сумний погляд авіатехніка на свого, чергового, щойно представленого пілота-винищувача? Отож бов…
Кепські це парадокси, вельмишановний Юрію Анатолійовичу. Щось у стилі «коси, коса, доки роса». А де ж має проглядатися нормальна політична діяльність обласного керівника з прицілом на просторікувану Вами довготривалу перспективу облголовування? Ні. Це лиш цього хвилинні, кон’юктурні речі. І якось на цьому фоні не дуже то й загадковими бачаться ті моменти, коли в «перенасичених» випусках облтеленовин спершу по кільканадцять секунд проривались промови маніфестантів на майдані перед Сірим будинком, а тепер і того нема. Бо на фоні якогось там викраденого паркану, про який так довго розводяться бабусі - що вже там важить якийсь збір підписів на справжнє повернення Вас у наше рідне запорізьке лоно? Дрібниці! Так що чи буде визнано за гідну уваги новину про подання до Печерського районного суду міста Києва про звільнення Вас від непосильної багатокрісельної наруги - то теж ще загадка, за сімома печерами. Але будемо надіятися на краще, на киян. Вони, напевне, і судову справу належно вирішать, і належним чином людям покажуть. І свободу слова в тому числі. Принаймні, ми тут, запорізькі сіромахи, дуже на те надіємось. Бо нам Ваша «люстрація» відверто не до вподоби. Не така вона, як в поданих до Верховної Ради люстраційних законопроектах, а якась «свойська». Ще наче й не перлюстрація, але вже напевне кастрація. То ж гайда, разом, шановний, «не ридать, а здобувать, хоч синам, як не собі, вільне слово в боротьбі». Амінь.