ЗЕРКАЛО Запорожья

На днях http://www.pic.com.ua опубликовал материал журналиста Виталия Бережинского который приводим без купюр.

…Коли занадто довго спостерігаєш за сагою про єдиного опозиційного кандидата, починає здаватися, що сценарій до неї писав автор «Дня бабака». Встане народ рано-вранці – і відразу з питанням до опозиції: «А чи ж буде у вас єдиний кандидат у президенти?» А опозиція йому: «Аякже!» «А коли?» – запитує народ. «Ну, не знаємо, може, у другому турі…» «Е, ні, – обурюється народ. – Нам таке не підходить!» – «Ну, гаразд, дайте ще часу, ми обговоримо: може, завтра…» Звісно, назавтра прокинеться народ і знову за своє: «А чи ж буде у вас єдиний кандидат?» А опозиція йому: «Аякже!» «А коли?..» І далі по колу.

Навесні 2013-го це ще видавалося кумедним і викликало здоровий сміх. Улітку вже почало набридати. Восени нав’язло у зубах і викликало бажання взяти до рук дрючка та лупцювати опозиційних сценаристів, доки ті не змінять платівку і не внесуть у сюжет хоч якусь свіжу течію (побічні перипетії на кшталт єдиного кандидата у київські мери, який вмер, так і не народившись, або сепаратних заяв Кличка щодо того, що нехай там хто як, а він, Кличко, точно балотуватиметься, у рахунок не йдуть).

 Троє негренят

Надії на пожвавлення сюжету знову прокинулися з початком Майдану. Ну, здавалося б, момент слушний аж по саме нікуди: народ на піку обурення, влада «Беркутом» у солдатики грається, Європа з Америкою Януковичу пальчиком грозяться – отут би якраз вийти опозиційній трійці на сцену, випхнути вперед доленосного обранця і заявити: «Ось він, наш єдиний, спільна наша надія, майбутній президент! Голосуй, народ, за нього, щоб голоси даремно не розпорошувалися і щоб злочинний Янукович знову на наші горби не виліз!»

Уявляєте собі картинку? Це вже вам не «День бабака», це фінал якого-небудь «Армагеддону»: переможні фанфари, святковий феєрверк, опозиційний Брюс Вілліс рятує демократичний світ, отримуючи безперечний приз глядацьких симпатій і рятуючи своїх соратників від ганебної репутації єдиної в України трійці, не здатної зметикувати на трьох.

Але ж ні. Не склалося, не зрослося, не відбулося. Замість супермена Вілліса на сцену знову виліз Яценюк і з розумним виглядом завів старий знайомий мотив: ми тут, мовляв, усі з себе єдині, як Маркс–Енгельс–Ленін, але на перший тур підемо поодинці. Ні, не тому що ніяк шкуру невбитого президента поділити не можемо, а виключно з міркувань збільшення шансів шляхом розкладення яєць по різних кошиках. Бо балотування у президенти – воно, як би так вам пояснити, справа для балотувальника не дуже безпечна. «Одного не зареєструють, другого знімуть, третього отруять. Тому виставляти одну мішень, яка буде знищена ще за 15 місяців до виборів, – це неправильно», – пояснив свою гравецьку методику Яценюк, виступаючи на Майдані. Щоправда, при цьому дещо перегнув палку, бо при такому переліку, гідному конкурувати із лічилкою про негренят із всесвітньо відомого детективного роману, взагалі незрозуміло, який сенс іти опозиційним кандидатам на вибори, якщо їх взагалі всього-на-всього троє. Але зрозуміло одне – лячно опозиції на таку небезпеку наражатися. Принаймні Яценюку точно лячно. Судіть самі: негреня, якого не зареєструють, – це однозначно Кличко із його незрозумілим громадянством і не менш незрозумілими податками. Кандидат на зняття – це Тягнибок: відмовляти у реєстрації йому начебто нема з чого, але витягнути у слушний момент якусь негарну мульку його соратників – типу жбурляння факелами у готель або ще якогось екстремістського безголів’я – раз плюнути. Ну і хто залишається головною кандидатурою на отруєння? Отож-бо. Тут Сєню чисто по-людськи можна зрозуміти: і без того він ззовні далеко не мачо, незважаючи на титанічні старання іміджмейкерів, а якщо, скажімо, ще прищами від якого-небудь діоксину обсипле? А якщо вороги дозою помиляться, то й взагалі дуба врізати можна – і отримає тоді БЮТ замість живого президента мертвого героя, що на сьогодні ніфіга не доцільно, бо мертві герої годяться хіба що у недосяжні символи, а недосяжний символ у Батьківщини вже є – лежить в окремій палаті й листи вітальні звідти строчить…

 Шляхами Корчинського

Утім, народ у нас черствий і на безпеку опозиційних лідерів плює з високої дзвіниці. І настирливо продовжує вимагати обрати єдиного кандидата, чи то вважаючи, що раз обізвався грибом – то й лізь у борщ, чи то наслухавшись заклинань Корчинського, що криваві жертви неабияк підуть на користь народній справі. До речі, сам Корчинський, як відомо, мудро змився з рідних палестин іще на початку грудня і тепер просторікує про жертви з невідомого далека. А ось Громадська рада Майдану вимагає жертв прямо на місці подій. Як повідомляє Gazeta.ua 9 січня координатор Громадської ради Ігор Курус заявив на прес-конференції, що трійця має визначитися з єдиним кандидатом до 10 січня – тобто просто наступного дня. І наплювати їй, раді, на страшну небезпеку, на яку вона наражає опозиційних лідерів, бо їй-то що – її членів ані труїти, ані знімати з реєстрації ніхто не збирається. Ну, хіба що беркутівським кийком по голові дадуть, або там нирки випадково відіб’ють, або до найсправедливішого у світі Шевченківського суду запроторять – але це ж усе фігня. Всім зрозуміло, що головна лінія вогню – це єдиний опозиційній кандидат, і саме тому його ніяк не можна оголошувати. Щоправда, ніфіга неясно, що завадить злочинній владі розправитися з неєдиними кандидатами поодинці (обмовився ж сам Яценюк – одного не зареєструють, іншого отруять і так далі), але повіримо на слово: очевидно, є в опозиції, або принаймні у Батьківщини якісь наукові дані щодо цього. Можливо, на опозицію працює якийсь таємний корпус психоаналітиків, які точно вирахували, що згідно з психологічним профілем Януковича йому буде ліньки мочити всіх – замочить одного-другого, та й заспокоїться. Або посоромиться – скажімо, на третьому кандидаті совість у нього прокинеться.

«Вона» спрацює!

Однак остаточно увірувати у таємних психоаналітиків таки не виходить. Бо якби така могутня наукова група дійсно існувала б, вона стопудово вирахувала б, який саме кандидат має найбільший шанс пробудити совість у Януковича. І вся опозиція єдиноголосно висунула б саме цього кандидата, бо зрозуміло ж, що кожний із трьох гетьманів уболіває душею та тілом лише за народне благо, а зовсім не за особисту президентську корону. А то народ у нас якийсь паскудний пішов – увесь час у чомусь негарному опозицію підозрює. Як мінімум – у патологічному невмінні домовлятися один з одним, як максимум – у навмисному зливанні президентських виборів через розпорошення опозиційного електорату. І все на єдиному кандидаті наполягає – от просто вийми та поклади їм цього єдиного. Не вірить Яценюку, яка це небезпечна посада, – а це ж, мабуть, так і є, бо недарма сам Арсеній Петрович досі обережно від публічних зазіхань на неї утримується. А замість того вперто заявляє, що єдиним кандидатом (якщо такий колись і з’явиться) гідна бути лише Юлія Володимирівна Тимошенко – яку, очевидно, наражати на небезпеку не шкода, бо вона все одно вже сидить. От Кличка в опозиції бережуть куди більше: скільки б не волав боксер – а давайте, мовляв, нарешті висунемо єдиного і цим єдиним буду я! – не дають побратими ходу цій небезпечній ініціативі. Бо воно ж спортсмен – кров гаряча, характер запальний, звик на своєму рингу головою та яйцями ризикувати, а тут ситуація серйозна і яйця по різних кошиках розкладати треба. Ну, а що яйця у такому випадку можуть перетворитися на бовтуни і ніфіга корисного з них не вилупиться – то вже справа десята. Зате шкаралупки цілі будуть і товарний вигляд не попсується. А це у нас у країні дуже важливо.