ЗЕРКАЛО Запорожья

Головна мета Концепції – визначити комплекс заходів, спрямованих на досягнення сталого розвитку агропромислового виробництва, та забезпечення продовольчої безпеки України і відродження села.

В заходах передбачається вирішення низки важливих проблем щодо реформування економічних, організаційних, матеріально-технічних, соціальних і правових відносин в агропромисловій сфері. Зокрема – освоєння і відродження ефективних форм господарювання, забезпечення кооперації всередині аграрної галузі, переоснащення матеріально-технічної бази, проведення продуманої фінансово-кредитної, цінової, податкової і митної політики, підвищення доходів сільськогосподарських виробників.

Концепція орієнтує на створення гідних умов проживання на селі, на престижність сільськогосподарської праці, організацію додаткових робочих місць за рахунок підсобних виробництв і промислів, на поліпшення життєво необхідної інфраструктури села, відновлення його культурних традицій.

Аналіз і оцінка нинішньої ситуації на селі

За роки незалежності, особливо за останнє десятиліття, в усіх галузях агропромислового комплексу відбувався різкий спад виробництва продукції і зниження його виробничого потенціалу. Ситуація в цілому характеризується системною, найглибшою кризою. Це наслідок злочинних реформ, проведених владою, продуманого, цілеспрямованого руйнування агропромислового комплексу і укладу сільського життя. Під впливом зарубіжних наставників і доморощених неуків при владі та потуранні лженауковців нищилась основа соціального ладу, а виявилось – нищиться основа життя людей, основа існування держави.

Особливе занепокоєння викликає стан земельних ресурсів. Йде процес деградації, запустіння земель. Щорічно площі еродованих земель збільшуються на 80-100 тисяч гектарів, підвищується кислотність і засоленість ґрунтів, знижується їх родючість.

Практично не ведеться ніяких робіт з реконструкції і підтримки в робочому стані меліоративних систем. Більшість із них розграбовані або фізично зносилися, виведені з експлуатації.

На переважній більшості площ забуті науково-обгрунтовані системи землеробства. Скрізь ігнорується система сівозмін – азбука землеробства, умова підтримки природної родючості землі.

Деградація галузі, обезцінення при тому землі як основного виробничого фонду передбачалась для підготовки його до спекулятивного продажу за безцінь. Не випадково президент вчергове наполягає на зупиненні мораторію на продаж землі, догоджаючи світовому фінансовому капіталу, нехтуючи волею переважної більшості громадян України.

Також не випадково набирає темпи процес неконтрольованого, антизаконного продажу земель і виведення їх із сільськогосподарського обігу. Владою свідомо і тупо порушується конституційна норма про те, що земля є загальнонародною власністю.

Кризові явища в АПК тісно пов’язані з соціально-демографічною ситуацією на селі. Через масове безробіття і безнадію, нестерпні умови життя найбільш активна частина селян виїхала із сіл у пошуках кращої долі. Відбувається по суті зселення людей із землі, процес, про загрозу якого всі роки незалежності б’ють тривогу соціалісти. Сьогодні цей процес став незаперечним фактом. Внаслідок цього різко посилилась деформація вікової структури сільського населення. Сьогодні на кожну тисячу працездатних в селі припадає близько 760 пенсіонерів і непрацездатних. Близько 18 тисяч сіл не можуть відродитися і приречені на вимирання. В більше половини за рік  не народжуються діти. Рівень смертності в сільській місцевості перевищує народжуваність в 2,6 рази. При бездіяльності державної влади село перетворюється в рукотворну руїну.

За 1998-2008 роки внаслідок нееквівалентних взаємовідносин на ринку та через ціновий диспаритет на спожиту промислову продукцію та виробничі послуги у сільського господарства відібрано більше 160 млрд. грн. За цей же період галузь одержала з держбюджету трохи більше 21,4 млрд. грн. (причому 16 млрд. з цієї суми припадає на 2007 рік, коли при владі були представники антикризової коаліції, в тому числі – соціалісти.

За останні роки майже нічого не робиться в соціальній сфері. У селах (а їх в Україні більше 28,5 тисяч) практично повністю занепали комунальне і побутове обслуговування. Лише п’ята частина сільських населених пунктів мають водопровід. Серйозні проблеми виникли з транспортним сполученням, діяльністю медичних установ, шкіл та дошкільних закладів. Майже 5 тисяч сіл не мають шкіл, причому в 90% з них проживають по 40-60 дітей шкільного віку. Відсутні заклади охорони здоров’я в 2400 селах з населенням понад 500 чоловік. Користуються привізною водою більше 2,3 тисячі сіл з населенням в кожному понад 800 чоловік.

Вкрай негативно позначилось на умовах життя руйнування усталених колективних форм господарювання. Курс на фермеризацію, який здійснювала влада, прикриваючи свої наміри, не був сприйнятий селянством і ніяк не підтриманий державою. Фермерський рух фактично не відбувся і не вирішив жодної соціально-економічної проблеми. В той же час господарства, де збережені кооперація, колективні форми організації виробництва, вистояли навіть в умовах по суті злочинних дій влади. Вони захистили селян роботою, помірними заробітками, підтримкою соціальних закладів.

Державою цілеспрямовано знищувалася матеріально-технічна база сільського господарства. Створена страшна картина нищення та спустошення виробничого потенціалу. В даний час із решток майна, збереженого в АПК, зношеність техніки, устаткування і виробничих приміщень складає зверх 90 відсотків. Більшість тваринницьких ферм розвалені. У десятки разів зменшилося внесення на полях органічних і мінеральних добрив та застосування засобів захисту рослин і тварин.

Влада не зважає на катастрофічний стан агрокомплексу. Нічого із досвіду України і з європейського досвіду для підтримки рослинництва і тваринництва у нас не використовується, а експортно-імпортна, податкова, цінова та бюджетна політика ніби навмисне обезкровлює виробництво, робить його збитковим. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачено видатки для галузі в обсязі 8774,2 млн. грн., в тому числі за рахунок загального фонду 4383,6 млн. грн., спеціального (нереального) – 4390,6 млн. грн., вдвічі менше порівняно з бюджетом 2008 року, причому передбачені кошти не виділяються.

Не передбачено капітальні видатки за 7 бюджетними програмами на загальну суму 380,6 млн. грн., зокрема:

- «Оздоровлення та відпочинок дітей працівників агропромислового комплексу» – 10,6 млн.грн.;

- «Фінансування заходів для захисту, відтворення та підвищення родючості ґрунтів» - 100,0 млн. грн.;

- «Фінансова підтримка агропромислових підприємств, що знаходяться в особливо складних кліматичних умовах» - 50,0 млн.грн.;

- «Часткова компенсація вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва» - 100,0 млн. грн.;

- «Розвиток тепличного господарства державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» - 5,0 млн. грн.;

- «Здешевлення вартості страхових премій (внесків) фактично сплачених суб’єктами аграрного ринку» - 100,0 млн. грн.;

- «Заходи з ліквідації наслідків затоплення шахти № 9 та аварійного ствола шахти № 8 Солотвинського солерудника Тячівського району Закарпатської області» - 15,0 млн. гривень.

За бюджетною програмою «Дослідження і експериментальні розробки в системі агропромислового комплексу» передбачено видатки в обсязі              19,5 млн.грн. – вони менші проти бюджету 2008 року на 79,7 млн.грн.

В цілому майже у п’ять разів відносно 2008 року (з 4790,3 млн.грн. до 993,7 млн.грн.) зменшені видатки на підтримку розвитку підприємств агропромислового комплексу. Відмітимо, що такі розрахунки урядом зроблено до визнання ним кризи, під час вихваляння своїми здобутками в усіх секторах економіки.

Порівняно з 2008 роком передбачено значно менші видатки за такими бюджетними програмами:

- «Селекція в тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу» - 30,0 млн. грн. (зменшення на 95,0 млн. грн.).

- «Бюджетна тваринницька дотація та державна підтримка виробництва продукції рослинництва» - 500,0 млн. грн., (на 2221,8 млн.грн. менше).

- «Селекція в рослинництві» - 30,0 млн. грн., (на 60,0 млн.грн. менше).

- «Фінансова підтримка фермерських господарств» - 20,0 млн.грн. (на 40,0 млн.грн. менше).

- «Здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів» - 300,0 млн.грн. (на 1050,0 млн.грн. менше).

- «Створення і забезпечення резервного запасу сортового та гібридного насіння» - 5,0 млн.грн. за рахунок спецфонду, тобто, від свого важливого обов’язку держава відмовляється взагалі.

З 2057 підприємств агропромислового комплексу, які через банківську політику потребують пролонгації кредитів до 1 червня 2009 року в обсязі понад 3,8 млрд. грн., фактично пролонговано кредити для 909 підприємств на суму 1,5 млрд.грн. Зменшення обсягів кредитування АПК неминуче призведе до різкого скорочення виробництва сільськогосподарської продукції, її подорожчання.

Суттєво скорочується експортний потенціал агропромислового комплексу, втрачені традиційні продовольчі ринки в країнах СНД, в основному в Росії через непродуману і безвідповідальну зовнішню політику.

Враховуючи безперспективність нинішніх реформ, гранично низький рівень організації аграрного виробництва та необхідність відновлення його ролі в життєзабезпеченні всього суспільства, Соціалістична партія України розробила та пропонує концепцію основних напрямків відродження села та подолання кризових явищ в АПК.

Необхідність цього очевидна. Втілення пропонованих кроків дасть можливість докорінно змінити ситуацію в АПК, створити умови стабільного розвитку народногосподарського комплексу України.

Основні напрямки концепції

I. Базові питання:

1. Відмова від збанкрутілої капіталістичної орієнтації розвитку України, перехід до соціалізації виробництва, розподілу і споживання. Вирішення проблем суспільства в економіці, в т.ч. в агропромисловому секторі лежить не в зміні форм власності на засоби виробництва, не в пошуках «ефективного власника», а в зміні порядку привласнення результатів виробництва, у зміні статусу безпосереднього виробника матеріальних благ як головного суб’єкта відносин, від якого залежить ефективність виробництва.

2. Заборона назавжди спроб реалізувати ідею перетворення землі сільськогосподарського призначення в звичайний товар. Повернення землі як основного багатства України статусу загальнонародної власності. Це означає:

- неможливість продажу і купівлі землі сільськогосподарського призначення (крім присадибних ділянок);

- земля може купуватися винятково Державою через Державний банк і передаватися в оренду суб’єктам господарювання;

- реалізацію прав власників Державних актів на земельні ділянки в межах чинного законодавства, маючи на увазі, що право власності обмежується володінням і користуванням, але без права розпорядження, а також правом продажу ділянок державі;

- використання земельної ренти винятково як права українського народу, що не може бути привласнене жодним суб’єктом правовідносин у державі;

- широке використання орендних відносин в господарюванні, організації управління, механізмах застави тощо;

- зміну статусу земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише постановами парламенту на основі рішень місцевих громад;

- розширення юрисдикції місцевих громад на всю їх територію господарювання – до меж юрисдикції інших громад.

3. Посилення впливу держави на ефективність аграрного виробництва через створення відповідних умов. Запровадження державного замовлення на основні види сільськогосподарської продукції, виходячи з потреб економічної безпеки України. Відповідно запровадження державного замовлення на випуск важливих матеріально-технічних засобів виробництва для сільського господарства, а також на підготовку спеціалістів сільськогосподарського виробництва та для сільських закладів освіти, медичних установ, підготовки кадрів масових професій.

4. Юридичний супровід перемін шляхом термінового прийняття земельного кадастру, внесення змін до чинних законів, інших нормативних актів з метою приведення їх у відповідність до нового курсу розвитку агропромислового комплексу, які сприятимуть становленню нових форм організації виробництва, землеволодіння і землекористування а також забезпечать стабільні економічно обґрунтовані відносини сільськогосподарських підприємств із власниками земельних і майнових паїв.

5. Здійснення структурної перебудови організації виробництва. Основою агропромислового комплексу повинні стати спеціалізовані формування, здатні витримати виробничу і ринкову конкуренцію, придатні для застосування індустріальних технологій, сучасної техніки та наукових розробок. Тільки такі виробництва можуть узяти на себе частку витрат на соціально-культурний розвиток села як умови гарантованої перспективи господарювання.

Такими суб’єктами виробництва у першу чергу можуть бути кооперативні, акціонерні, корпоративні та інші господарства.

6. Надання підтримки для розвитку фермерсько-селянським господарствам, особливо на Поліссі.

7. Відродження і розвиток сучасних форм кооперування. Підтримка інтеграції промислового і аграрного капіталу за прикладом досвіду комбінату ім.Ілліча. Сприяння з боку держави цьому процесу.

II. Основні невідкладні кроки.

1. Встановлення державою паритету цін і контролю за ним на продукцію села стосовно інших галузей народного господарства. Забезпечення фінансової підтримки аграрного сектору на основі досвіду країн ЄС, пільгових кредитних ресурсів, проведення економічно обґрунтованої податкової страхової і митної політики.

Держава регулює ціни і тарифи на матеріально-технічні ресурси й електроенергію для села, захищає вітчизняних товаровиробників на внутрішньому і зовнішньому ринку (враховуючи умови СОТ), при необхідності робить товарні чи фінансові інтервенції, використовуючи можливості аграрного фонду.

З метою недопущення цінового диктату з боку переробних і машинобудівних підприємств, а також інших галузей промисловості, держава здійснює заходи для їхньої демонополізації і застосування санкцій, визначених законами України.

2. Створення впродовж двох років окремої кредитної інфраструктури для села, що включає сільськогосподарські кооперативні банки, фінансові групи, кредитні союзи, лізингові й інші компанії.

До утворення таких кредитних систем держава гарантує пільгові умови комерційним банкам, що забезпечують кредитами сільських товаровиробників, особливо в період міжсезоння. Так само держава дає гарантії іноземним кредиторам та інвесторам за надання ними відповідних послуг агропромисловому комплексу на основі конкретних програм і проектів, спрямованих на розвиток і реконструкцію наукомістких галузей агропромислового комплексу, сільгоспмашинобудування, агросервісних і переробних виробництв.

3. Створення державних машинно-тракторних станцій для надання послуг господарствам в проведенні трудомістких робіт, ремонті та обслуговуванні техніки, поставках нафтопродуктів, техніки, обладнання, інших матеріальних ресурсів.

Саме МТС повинні стати провідниками сучасних технологій в АПК та замовниками для перепрофільованих потужностей машинобудування на виробництво машин і техніки для полів, ферм і переробних підприємств.

4. Відновлення та розвиток бази хімізації агропромислового комплексу за минулим досвідом Первомайської (Харківська область) агрохімслужби. Підпорядкування цьому завданню діяльності підприємств хімічної промисловості, використовуючи економічні та інші стимули для виробництв з різною формою власності.

5. Зміна взаємовідносин аграрного сектора економіки з галузями переробної і харчової промисловості та торговельно-збутової інфраструктури. Створення для того кооперативів для закупівлі і реалізації продукції, в тому числі від індивідуальних господарств. Стимулювання кооперації та інтеграції агровиробничих структур, зоорієнтованих на одержання кінцевих результатів.

Створення мережі торгово-закупівельних, переробних, збутових організацій і підприємств. Упорядкування діяльності посередницьких організацій, бірж, торгових домів, організацій споживчої кооперації на взаємовигідній основі для всіх суб’єктів господарювання – від поля і ферми до прилавка.

6. За участю держави і місцевих громад забезпечення оптимізації структури сільгоспугідь, зменшення до науково-обгрунтованих норм площі орних земель. Планове розповсюдження ґрунтозахисних систем землеробства і підвищення відповідальності за них землекористувачів.

Здійснення реконструкції меліоративних систем. Розширення застосування водозберігаючих технологій, зміна структури використання зрошуваних і осушуваних земель.

7. Створення стимулюючих умов науковим і проектно-конструкторським установам, підняття їх ролі в реалізації всіх напрямків аграрної політики, у розробці комплексу машин і устаткування сучасного технічного рівня.

Розробка заходів щодо наукового і інформаційного забезпечення аграрного виробництва. Пріоритетним напрямом науково-технічного прогресу в сільському господарстві і переробній промисловості має бути генетика і селекція, забезпечення виробництва новими високоврожайними гібридами і сортами сільськогосподарських культур та високопродуктивними породами худоби і птиці, а також біотехнологія, екологія, ресурсо- і енергозбереження, розробка й освоєння комп’ютерно-інформаційних систем з використанням засобів телекомунікації і зв’язку, створення та освоєння передових технологій, одержання чистої продукції.

Необхідне формування державного фонду наукових розробок і відкриттів а також розвиток національних аграрних науково-технічних центрів типу «Наука – виробництво».

ІІІ. Ключові питання ближчої перспективи:

1. Складання і реалізація програми виведення з обігу та заліснення близько 8 млн. земель сільськогосподарського призначення, взявши в розрахунок екологічні потреби населення та сприяння нейтралізації загрози глобального потепління.

Державні інститути спільно з місцевими громадами, усим населенням України повинні визначити і реалізувати перспективу оздоровлення життєвого середовища людей, відновити природні переваги української території: річки, озера, джерела, ліси і левади, парки, полезахисні лісосмуги.

Потрібно шляхом системи виховання і практичними заходами позбутися нехлюйського ставлення до природи, зупинити перетворення довкілля в смітники і звалища, радикально посилити відповідальність кожного за збереження природи.

2. Негайний початок процедури долучення України до вирішення світової проблеми недоїдання. Використати для цього можливості ООН та інших міждержавних інститутів, щоб потенціал України, її агропромислового комплексу одержав світове визнання, а Україна стала основним суб’єктом програм подолання проблеми недоїдання, одержавши сприятливі для того умови, де в основі – не бізнесові інтереси посередників, передбачені в правилах СОТ, а інтереси людей, що страждають від голоду.

ІV. Питання соціального розвитку села:

1. Виконання в повному обсязі закону про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу – першого закону прямої дії, прийнятого в незалежній Україні за ініціативою соціалістів:

- визначення потреби сільських населених пунктів, особливо малих, в об’єктах соціальної інфраструктури, уточнення мережі сільських шкіл, здатних врахувати специфіку поселенських структур (складання карти проблем України);

- відновлення дошкільних дитячих установ, метою яких буде не тільки виховання дітей, але і збереження їхнього здоров’я та підготовка до навчання в школі; 

- розширення мережі фельдшерсько-акушерських пунктів, створення районних і міжрайонних центрів оздоровлення сільських жителів;

- налагодження організації обслуговування населення, включаючи торгівлю, громадське харчування, розширення послуг зв’язку, створення єдиної сільської комунальної служби;

- збільшення обсягів будівництва доріг, газових мереж і водопроводів. Забезпечення питною водою населених пунктів, у які вона тепер завозиться;

- розробка правил забудови сільських населених пунктів на сучасній проектній основі, збереження місцевих архітектурних традицій.

2. Здійснення заходів для стабілізації соціально-демографічної ситуації на селі. Надання адресної допомоги молодим родинам на облаштування, забезпечення пільгового кредитування й оподаткування доходів багатодітних родин і родин з малолітніми дітьми.

Державна підтримка поселенням, що втратили можливість самовідтворення і тим, що знаходяться у стані демографічної кризи. Прискорений розвиток там виробничої і соціальної сфер. Надання підприємствам агрокомплексу, переробної промисловості та інших виробництв і промислів, які створені в таких населених пунктах, податкових і кредитних пільг. Стимулювання продуманої міграційної політики, фінансова допомога переселенцям з міст до сіл і вимушеним біженцям, їх правовий захист.

3. Напрацювання бази правового і економічного функціонування сільських поселень, визначення статусу їхніх органів самоврядування.

4. Вжиття заходів щодо кадрового забезпечення агропромислового виробництва і соціально-побутової інфраструктури села.

Підтримка державою професійно-технічних, середніх і вищих навчальних закладів для підготовки кадрів аграрного профілю. Запровадження державного контракту на підготовку і перепідготовку фахівців для всіх сфер сільського життя, встановлення оптимального ліміту позаконкурсного прийому у вузи сільської молоді.

Відновлення системи пільг для молодих фахівців, які виявили бажання працювати в селі.

*    *     *

Соціалістична партія виходить з виняткової важливості для існування перспектив України розвитку сільської поселенської мережі та агропромислового комплексу як основної умови вирішення практично всіх проблем сільських жителів і більшості проблем держави.

Наші переконання прості і зрозумілі: відбудова села, розвиток аграрного виробництва, збереження землі як загальнонародної власності – це гарантія існування і перспектив України. Поза цими умовами Україна як держава існувати не буде.

Тому пропонована концепція – не стільки справа нашої партії, як загальнонародна і державна справа.